Як відомо, лихо простіше попередити, аніж боротися з його наслідками. Тому психологічна служба нашого навчального закладу послідовно розв`язує питання створення в ньому здоров`язбережувального та здоров`яформувального середовища. При цьому ми розуміємо, що  не можемо виховувати дитину в стінах навчального закладу ізольовано. Адже вона продовжує спілкуватися з друзями, на неї мають вплив найближче оточення, засоби масової інформації.

Батьки – найближчі люди в житті кожної дитини. Від моделі їхньої поведінки залежить поведінка сина або доньки.

«Психічне і психологічне здоров`я» - це стан душевного благополуччя , який характеризується відсутністю патологічних психічних проявів та забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

Психологічно здорова людина – це людина оптимістична, життєрадісна, весела, вона пізнає світ, використовуючи розум, почуття та інтуїцію. Така людина приймає саму себе, але при цьому визнає цінність та унікальність інших людей, її життя наповнене сенсом. Можна сказати, що стрижневим поняттям для опису психологічного здоров`я є «гармонія».

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ УВАГИ

ЕМОЦІЙНІСТЬ - дитина дуже чутлива, їй не притаманні здоровий раціоналізм та практицизм при нормальному розвитку інтелекту. Вона наївна може плакати від співчуття, все бере близько до серця, проявляє підвищену вразливість в емоційних ситуаціях (розлука з батьками, труднощі у спілкування з однолітками).

ВРАЗЛИВІСТЬ – ця риса характеру дитини є особливим різновидом емоційної пам`яті, що закріплює в її підсвідомості неприємні події та враження. Така дитина довго пам`ятає образи, страхи, болісно переживає минуле

ІМПРЕСИВНІСТЬ – схильність до внутрішніх переживань – дитина тривалий час стримує та накопичує  емоційні реакції, приховує їх, а потім несподівано для інших «вибухає».

і не знаходить у відповідь потрібних слів, гостро переживає приниження. За вдачею вона добра, довірлива, прямодушна. Погано витримує  біль – фізичний і душевний, чутлива до конфліктів, погроз, брутальності, диктату.

ВИРАЖЕНЕ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОГО Я – дитина має свої погляди, відчуває сильну потребу в самоствердження, самостійна, активна, прагне до лідерства (хоча їй не завжди це вдається), її важко змусити перепросити. Дуже чутлива до несправедливості і фальші.

Зустрічаючи нерозуміння з боку дорослих, впадає  у відчай та відмовляється від контактів

ПІДВИЩЕНА РУХЛИВІСТЬ – дитина дуже рухлива, їй складно всидіти на одному місці,змовчати, підкоритися інструкції, вона запальна, дратівлива, нескоординована та незібрана – штовхає однолітків , швидко забуває образи.Такій дитині важко контролювати свою увагу, вона легко відволікається, ставить безліч запитань, хоча рідко коли чекає на відповідь, прагне до всього доторкнутися, все помацати, особливо якщо бачить нові предмети.

АГРЕСИВНІСТЬ – дитина нападає на однолітків, обзиває, б`є їх, відбирає і ламає іграшки, псує речі, навмисно вживає грубі висловлювання.

ТРИВОЖНІСТЬ – дитина вирізняється надмірним занепокоєнням, завжди очікує найгіршого. Вона почувається безпорадною, побоюється грати у нові ігри, освоювати нові види діяльності. У тривожної дитини надмірно високі вимоги до себе, вона дуже самокритична.

УПЛИВ ВНУТРІШНЬОСІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ НА ПСИХОЛГІЧНЕ ЗДОРОВ`Я ДИТИНИ

Найважливішим для психічного і психологічного здоров`я дитини є психологічний клімат у родині. Не існує готових рецептів або моделей, які можна було б використовувати в усіх сім`ях. Індивідуальне ставлення – це невід`ємне право кожного з батьків. Однак варто зауважити, що сімейними чинниками, які призводять до психотравм, найчастіше  є :

Відмова у визнанні, неприйняття дитини;

Приниження;

Тероризування;

Ізоляція;

Емоційне ігнорування.

Незважаючи на те, що родина має вирішальний вплив на свідомість дитини, на неї також певним чином діють засоби масової інформації. Нерідко вже з трирічного віку дитина починає дивитися телевізор.

Як відомо, перегляд телевізійних програм, що містять сцени насильства, робить дитину «товстошкірою». Вона починає спокійно ставитися до міжособистісного насильства, агресивної поведінки, сприймає грубі висловлювання як норму, особливо якщо батьки ніяк не виражають свого критичного ставлення до того, що відбувається на екрані.

ТИПИ НЕПРАВИЛЬНОГО СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

На жаль, дуже часто батьки, самі того не усвідомлюючи, обирають неправильний тип сімейного виховання, що призводить до проблем в особистісному ставлення дитини, подальших  невиправних труднощів у її вихованні та навчанні, порушень поведінки, іноді навіть патологічного характеру. Розглянемо основні типи неправильного сімейного виховання:

Гіпопротекція – дитину надано самій собі, вона майже не знає батьківської допомоги, підтримки та контролю;

Прихована гіпопротекція – формальний контроль з боку батьків (те, що не можна зараз, можна зробити потім);

Потуральна гіпопротекція – рівень опіки незначний, тоді як рівень забезпечення матеріальних потреб дитини є доволі високим;

Домінуюча гіпопротекція – дитину надмірно контролюють навіть у дрібницях, тому не формується самостійність, ініціативність, відповідальність;

Явне або приховане емоційне відторгнення- до дитини ставляться як до «попелюшки»;

Жорстоке поводження з дитиною – постійні покарання за найменшу провину;

Підвищена моральна відповідальність – дитина відповідає за когось із менших чи навіть дорослих членів сім`ї, від неї чекають, щоб вона поводилась, як доросла;

Суперечливе виховання – мама наполягає на одному, батько-на другому, іноді протилежному;

Зміна виховних прийомів – різка зміна типу виховання

ПРОФІЛАКТИКА ПСИХОЛОГІЧНИХ ТРАВМ У ДИТИНИ

Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможе їй зрозуміти – життя прекрасне

Пам`ятайте, що виховання дитини потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності

Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її

Розширюйте уявлення дитини про людські почуття

Учіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчинок, результат, діяльності.

Навчайте з оптимізмом ставитися до труднощів, розповідайте як їх долати.

Розвивайте власну силу волі та адекватну вимогливість до себе.

Пам`ятайте, що дитині потрібен час для відпочинку, не перевантажуйте її.

Допомагайте дитині повірити в себе та у свої сили.

Намагайтеся бути одночасно вимогливим

Вплив телебачення на емоції та поведінку дитини

Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей афективними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклам, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

Давайте ж подивимося, як впливає на розвиток дітей «блакитний екран»?

У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.

Досягнення сучасного телебачення у спец-ефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення — у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини — яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров’ю та бійками, а популярні фільми-катастрофи: цивілізація гине, на вулицях міста з’являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи і стати причиною нервовості й агресивності.

Не слід дозволяти дитині переглядати і фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти забувають, що все, що відбувається на екрані, насправді не існує. Згодом дитина не  буде обмежуватися пасивним переглядом — обов’язково підуть голосні коментарі й попередження героїв про небезпеку, плач.

Щоб запобігти такій бурхливій реакції, можна урізноманітнити репертуар домашнього «відео салону» музичними мультфільмами.

У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:

1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.

2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.

3. Поява страхів: дитячій свідомості властиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться «страшних» героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.

4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту й чесність.

5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.

6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.

7. Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань і творчих ідей.

8. Ослаблення зв’язків із родиною та зовнішнім світом.

9. Дуже добре дитячому прагненню до зрозумілості й простоти сприяють перегляд телевізора або відеоігри у війну: тут точно встановлено, хто ворог, якими засобами можна користуватися в боротьбі з ним, а також те, що гравець завжди «хороший». На нього напали, він змушений захищатися — єдиний виправданий закон ситуації, в якій знімається табу на агресію. Але найважливіше те, що власні засоби знищення в цьому фантастичному світі позитивні, вони навіть уплетені в тканину гри як необхідні для виживання.

Є й інший аспект впливу телебачення на життя дітей. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому випадку телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак, за умови правильного використання всього матеріалу передачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:

1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини в день — цілком достатньо, починаючи з 2 років — не більше 1 години.

2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду передачі.

3. Правильне планування часу.

4. Спільний перегляд телепрограм дає змогу корегувати побачене, пояснювати вчинки героїв.

5. Творчий підхід може виявитися в переказуванні побаченого дитиною або в зображенні малюнків на теми побаченого.

6. Уникнення використання телевізора як винагороди або покарання, тла чи засобу розслаблення.

7. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.

8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.

«Нельзя» для ребенка?

Первые «нельзя» малышу нужно выучить до достижения 10 месяцев. Почему?

Примерно в этом возрасте у него появляются способности анализировать причинно-следственные связи и он может понять, за что его наказывают. Поэтому к этому сроку вы должны для себя определить, что вашему ребенку можно делать, а чего нельзя. Установив границы, требуйте их соблюдения. Только при таком условии наказание за непослушание будет восприниматься ребенком как акт справедливости. 

 Первыми в списке «нельзя» стоят действия ребенка, которые могут причинить вред его здоровью. К примеру, нельзя облизывать ботинки, есть собачий корм, жевать игрушки. Обязательно рассказывайте маленькому ребенку, почему ему чего-то нельзя, приводите примеры, которые он мог видеть сам, например в мультиках, или придумывайте сказки, в которых была бы похожая на вашу ситуация.

 Лучший метод воспитания - пример взрослого! Например, если мама не мусорит на улице, то вероятно ее сын также не бросит обертку от конфеты где попало, а донесет ее до ближайшей урны.

Если запрещаете ребенку переходить дорогу на красный свет, а затем сами вместе с ним нарушаете этот запрет, не надейтесь, что в ваше отсутствие ребенок будет примерным пешеходом.

Всегда стойте на своем. Будьте последовательны в своих требованиях.

Если вы однажды что-то запретили ребенку, как бы он ни капризничал, не поддавайтесь. Малыш должен понять, что если мама сказала "нет!", никакие истерики не помогут. Ребенок не раз будет проверять вас "на слабо".

Элементарный пример: мама маленькой Светы не разрешила ей играть с мобильным телефоном. Светочка упала на пол и отчаянно задрыгала ногами. Мама терпела эту истерику несколько минут, а потом сдалась. Запреты на девочку перестали действовать: чуть что, она добивается своего таким вот некрасивым способом. Что делать в такой ситуации? Если ваш малыш повел себя аналогичным образом, спокойно уйдите в другую комнату. Скорее всего, эта работа на публику сразу прекратится и вряд ли повторится, ведь кроха уже понял, что такой прием не действует. Вы ушли, а этот "концерт по заявкам" не прекращается? Постарайтесь просто отвлечь ваше чадо и переключить его внимание на что-то другое.

«Мама, купи!»

Пик магазинных истерик приходится на возраст от 4 до 7 лет, то есть это счастливое дошкольное детство. Важно разобраться с тем, почему возникает такое поведение у ребенка. А судя по обилию обращений родителей к психологам с этой темой, взрослым важно знать, как реагировать на подобный детский террор.

Познавательная потребность

 Маленький ребенок – существо, близкое к природе. Если он увидел что-то, что привлекло его внимание, ему важно это взять, рассмотреть, подержать в руках, забрать себе. И в этом смысле ребенку совершенно неважно, что это – камушек с берега моря или фарфоровая статуэтка. Просто ему понравилось и хочется взять. По сути, много покупок, которые совершил бы ребенок, будь на то его воля, отвечали бы его познавательной потребности, то есть желанию узнавать и пробовать что-то новое.

 С возрастом ребенок накапливает в своем опыте информацию о том, что далеко не все, что понравилось, можно взять. Ребенок выделяет определенные ситуации в магазине, когда от решения взрослого зависит, получит он то, что захотелось, или нет. Именно в этом месте возникают детские капризы, истерики и другие попытки повлиять на поведение взрослого.

 То есть к четырем-пяти годам ребенок начинает очень хорошо понимать, что в магазине может быть куплено не только то, что надо маме, но и нечто только для него. Что-то, что он попросил. Здесь важно также сказать про соблазн, то есть наличие в магазине большого количества привлекательной для ребенка продукции и активную рекламу детских товаров, льющуюся с экранов телевизоровэ – все это, несомненно, влияет на поведение ребенка в магазине.

Подарки вместо внимания

 Если ребенок в семье получает мало внимания взрослого (имеется в виду позитивное внимание), то в магазине будет больше детских капризов. Когда же взрослый чувствует себя виноватым перед ребенком и пытается загладить вину через подарки, то капризы в случае отсутствия подарков и страдания у стойки со сладостями или игрушками становятся еще более закономерными.

 Здесь важно сказать про ощущение детской власти. К сожалению, такое часто случается, что на фоне переживания вины родители не чувствуют права принимать решения за ребенка, ограничивать малыша, останавливать или совершать иные действия на благо ребенка, но вопреки его желаниям. В таком случае можно говорить о том, что взрослый не чувствует свою родительскую власть над ребенком. Но семейная система так устроена, что власть должна кому-то принадлежать, и ее берут в свои руки дети. С этой точки зрения капризы в магазине и постоянные просьбы что-то купить будут говорить о попытке ребенка взять власть над родителем.

Как же вести себя родителю?

 Покупать и удовлетворять познавательную потребность ребенка или потребность во внимании взрослого или не покупать и проявлять свою родительскую власть?

 У каждого взрослого есть своя система ценностей и понимание того, какое количество сладостей и игрушек полезно иметь ребенку. И это очень важное знание, на которое может опираться родитель в спорной ситуации в магазине.

 Если вы будете делиться с ребенком вашим пониманием смысла покупки, это поможет ему сформировать представление о том, что следует покупать, а что нет. И в ближайшем будущем, а именно в школьном возрасте, дети будут выражать свои запросы более целенаправленно.

 Включайте ребенка в процесс совершения покупки в магазине. Можно заранее обговорить с ребенком список покупок, в том числе то, что он может купить для себя.

 Когда у ребенка начинается истерика, не пытайтесь что-то объяснять, сообщите четко о своем решении и спокойно придерживайтесь его.

 Часто родитель начинает переживать, что о нем плохо подумают окружающие, и поддается на истерику ребенка. Важно в этот момент подумать о том, что ребенку полезно ваша спокойная и твердая позиция, а выглядеть красиво в глазах всех покупателей нереально.

 Если ребенок без конца требует покупок, несмотря на то, что у него уже полная детская игрушек и несъеденных конфет, проанализируйте, чего именно не хватает вашему малышу, чем наполнена его жизнь, как много вы проводите с ним времени и так далее.

Хочу как мама!

Детская косметика: быть или не быть?

Все малышки любят повторять за мамой и рано или поздно любая мама девочки столкнется с тем, что ее дочурке захочется попробовать на себе всю мамину косметику. Обычно такой период интереса к косметике у девочек появляется от трех до пяти лет. Всем им так хочется поскорее вырасти и стать такими же красивыми, как их мамы, а сделать это, по их мнению, можно только повторяя за мамой все действия.

Вот они и ждут, пока мама уйдет на работу, чтобы воссесть за туалетный столик и попробовать намазать на себя все, что стоит в многочисленных тюбиках, баночках и коробочках. Все девчонки, будучи еще совсем крохами, мерили мамины туфли, шляпки, украшения и стопроцентно пытались мазнуть разок-другой свои маленькие губки маминой помадой. Однако, нам взрослым известно, что для девочек взрослая косметика  на лице является не уместной и опасной! 

Но ведь дочке отказать так непросто, вот и приходится искать компромиссы.

Современные производители косметики наконец-то спохватились и решили сделать что-нибудь эдакое и для маленьких модниц. Так в продажу поступили специальные линии детской декоративной косметики. Ибо, если вы все же решили познакомить малышку с косметическими средствами по уходу за собой и декоративной косметикой, то она должна быть обязательно детской (!). Такая косметика должна быть качественной, известных брендов, которые хорошо зарекомендовали себя на рынке и прошли все необходимые клинические исследования, дабы ни в коем случае не нанести вред Вашему чаду. 

Хоть в детской косметике и имеются свои плюсы, к примеру, она помогает научить дочку ухаживать за собой, привьет правила личной гигиены, поможет воспитать аккуратность и методичность выполнения необходимых правил, как то, уход за ногтями. Но все же не стоит забывать о том, что такое увлечение вашей маленькой принцессы основано, в любом случае, на подражании любимой маме.

Каждой девочке очень хочется заиметь свою собственную маленькую косметичку, как у мамы, и наводить в ней порядок, ей нужно знать, что и для чего мама использует и как это может поменять ее внешность. Именно в такие моменты начинает формироваться качества, присущие женщинам. Детишки тянутся к косметике, чтобы выглядеть «как большие». 

Задача родителей направить это стремление в нужное русло: «взрослость» должна проявляться в развитии самостоятельности, а не во внешних атрибутах.

Если вы все же хотите утолить любопытство своей дочурки, то не отдавайте ей собственные, вредные для нежной кожи помаду или румяна, а купите "обманки", которые только внешне напоминают декоративную косметику. Например "фальшивая" тушь не накрасит ресницы, а только расчешет, придаст им изгиб и обеспечит бережный уход. Потому что это вовсе и не тушь, а питательный гель, упаковка которого аналогична "взрослой". То же самое можно сказать и о помадах и блесках. В состав качественных детских кремов и губных помад входит комплекс витаминов, увлажняющих и антимикробных компонентов. Искусственные компоненты, которые зачастую встречаются в косметике для взрослых, здесь отсутствуют, также в детской палитре нет ярких тонов, только пастельные, ненавязчивые. А все детские лаки для ногтей выполнены на водной основе, поэтому совершенно безобидны и смываются без ацетона. Кстати, при помощи некоторых из них можно отучить кроху грызть ногти. Лаки-"некусайки" – горькие на вкус, второй раз пробовать их не захочется.

Что касается парфюма, то в мире детской косметики царствуют "вкусные" ароматы ванили, шоколада и карамели, цветов и фруктов.  Такие компоненты не вызывают аллергических реакций и кашля, который могут вызывать духи для взрослых. Детские духи не стойкие, поскольку здесь отсутствует химический закрепитель аромата.

И хоть многие производители утверждают, что детская косметика не наносит вреда коже, так как делается из натуральных компонентов, но даже качественной косметикой не стоит увлекаться – детской коже она просто не нужна. Ведь детки и без раскраски на лице милы прекрасны и безгранично чудесны! По случаю особо торжественных мероприятий в жизни девочки можно позволить ей некое разнообразие в макияже маленькой модницы: вполне можно нанести немного блесток на гелиевой основе, а также немного теней и румян пастельных нежных тонов. Но даже детская косметика не является необходимой малютке для ежедневного применения.

Хотелось бы добавить, что на данный момент весь мир болен различными видами аллергий, и знание этого факта уже достаточно для того, чтобы понять, что если ваше чадо имеет какую-либо аллергию, то лучше отказаться от любой косметики, даже гипоаллергенной, дабы не усугубить состояние здоровья малышки. Все же, здоровье ребенка нужнее, чем декорации!

Участницы американского реалити-шоу “Toddlers & Tiaras” (“Малыши и Короны”):